Захоплююче враження української студентки від університету Ondokuzmayis у м. Самсун

Захоплююче враження української студентки від університету Ondokuzmayis у м. Самсун

Вперше Університет Дев'ятнадцятого травня (Ondokuz Mayıs Üniversitesi) у м. Самсун відкрив для мене свої двері майже 3 роки тому. Тоді я, 18-ти річна студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, за допомогою кафедр фольклористики і турецької мови і літератури, отримала можливість навчатись в Туреччині за програмою обміну "Мевляна".

   Моє знайомство з університетом почалось з факультету мистецтв, де знаходився гуртожиток для іноземних студентів. Це маленьке і затишне студентське містечко наскрізь пронизане творчою атмосферою, тому одразу прийшлось мені до душі. А з самим кампусом я познайомилась вже на наступний день. Одразу вразили розміри університету і кількість факультетів, а також неймовірна краса, адже університет оточують гори і Чорне море. Великі комфортабельньні автобуси, курсуючи по території, допомагають швидко дістатися необхідного факультету. Двоповерховий міжнародний офіс, звідки почався мій шлях, оточений сосновими деревами і співом пташок, знаходиться в тихому та затишному місці. Тут відбувалися презентації і зустрічі усіх іноземних студентів. З цим місцем особливі спогади, бо саме тут я зустріла людей з різних країн світу, які залишаються моїми найкращими друзями попри час та відстані. Та саме тут координатори програм допомагали нам в усьому, і тут ми отримали інформацію про наші факультети. Моя спеціальність за програмою "Турецька мова і література" знаходилась на факультеті наук і літератури (Fen edebiyat fakültesi). Велика будівля, просторі аудиторії, багато студентів. Куратор моєї програми, професор Саліх Демірбілек, гостинно привітав мене у стінах кафедри, пригостив турецьким чаєм і допомагав протягом усього мого шляху. Вибору уже близьким мені предметам з фольклористики, а також знайомству з турецьким анонімним фольклором, необхідно завдячити професорам Бекір Шішман та Омер Сарач. Також, паралельно предметам в університеті я мала можливість відвідувати  курси в турецькому мовному центрі. Великою несподіванкою для мене став невеликий торгівельно-розважальний центр навпроти мого факультету. На нульовому поверсі розташувалися магазини, різні настільні ігри, боулінг та все, що допомагало розвіятись після та в перерві між заняттями. На першому ж поверсі фуд-корд та їдальня, де за досить низьку ціну, кожен студент мав змогу поживно пообідати. А ще тут навіть був кінотеатр! Досить зазначити, що обідня перерва в університеті трошки більше години, тож ми з одногрупниками ще й встигали випити турецького чаю прям на галявині і насолодитись сонячними промінчиками. Я завжди викликала ажіотаж у класі. Всім було цікаво познайомитись, розпитати про життя в Україні, а також, всі з задоволенням допомагали в усьому. У вільний від університету час однією з найулюбленіших  справ були прогулянки на набережній району Атакум. Час пройшов дуже швидко, і незважаючи на те, що я дуже сумувала за родиною, було дуже важко розлучатись з цим містом.

      Сьогодні, за несподіваним збігом обставин, університет втретє відчиняє для мене двері. Цього разу вже для навчання на магістратурі. І я думаю, що це не випадковість. Дякуючи підримці викладачів і діаспорі, відчуваю неабияке натхнення, оскільки в планах розвиток мовних і культурних зв'язків між двома країнами, між двома культурами, щоб прапор України гордо майорів на Чорноморському узбережжі Туреччини.